# Про рабина, у якого був єдиний син З оповідань Рабі Нахмана з Брацлава מקור: https://rabenu.app/books/pro-rabina-u-yakogo-buv-yediniy-sin/ --- ## Про рабина, у якого був єдиний син ПРО РАБИНА, У ЯКОГО БУВ ЄДИНИЙ СИН **** Жив колись один рабин і не мав дітей. І ось нарешті народився у нього син, і був цей син єдиною дитиною в сім’ї, а коли виріс він, посватав його батько. Сидів син рабина на горищі будинка і вчився, як прийнято було у заможних людей. І завжди він вчився та молився, але не залишало його відчуття, що чогось йому не вистачає, а чого саме він не розумів: ні навчання, ні молитва не задовольняли його. Розповів він про це двом молодим релігійним євреям, і ті дали йому пораду: живе в такому-то місці один цадик (**цадик** – (з івриту **צַדִּיק**, *праведний, благочестивий*) – духовний наставник релігійних євреїв – прибічників хасидського напряму іудаїзму, який є для своєї громади взірцем побожності та праведної поведінки, джерело порад та етично-релігійних настанов у повсякденному житті; термін **цадик** також вживають щодо праведних людей взагалі – *коментар перекладача*), їдь ти до нього. А треба сказати, що цей син рабина за виконання якоїсь із Божих заповідей мав особливий духовний ранг, який називається в Кабалі (**Кабала́** (з івриту קַבָּלָה‎, одержання, прийняття, переказ) – єврейське духовне містично-філософське вчення – *коментар перекладача*) “малим світлом”. І пішов він до батька, і розповів йому про те, що його перестала задовольняти служба Богові, що не вистачає йому чогось, а чого саме – і сам не знає, і що він вирішив тому поїхати до одного цадика, про якого розповіли йому молоді релігійні євреї. Відповів батько: “Як спало тобі на думку поїхати до нього! Ти і освіченіший за нього його, і більш знатний – не личить тобі їхати до цієї людини! Облиш це!” Відмовив рабин свого сина їхати до праведника. Знову сів той за навчання, але, як і раніше, не було в його душі спокою. Знову звернувся він по допомогу до молодих релігійних євреїв, і отримав, як і раніше, від них пораду поїхати до того цадика (праведника). Знову пішов він до батька, але той і цього разу відмовився його відпустити. Так повторювалося неодноразово. І весь цей час відчував син рабина, що чогось йому не вистачає. Мріяв він подолати свою тугу, але не знав, що було причиною. Прийшов він до батька ще раз і так благав його, що погодився рабин. А тому що був цей син у нього єдиний, не захотів батько відпускати його одного і сказав: “Тільки і я поїду з тобою і доведу тобі, що та людина не зможе тобі допомогти”. Запрягли вони коня у візок і вирушили в дорогу. Звернувся тут рабин до сина: “Давай-но загадаємо: якщо не буде в нас в дорозі неприємностей, значить Бог благословив твою затію. А якщо судилися нам пригоди по дорозі – це буде нам знаком з Небес зупинитися і повернути назад”. Їхали вони, їхали, і коли переїжджали річку вузьким мостом, кінь їх упав, візок перекинувся, а самі вони ледь не потонули. Сказав синові рабин: “Бачиш тепер, що не все проходить гладко і немає на цю поїздку Божого благословення?” Розвернулися вони назад і повернулися додому. Знову сів за навчання син рабина, але, як і раніше, не вистачало йому чогось, а чого він і сам не знав. Знову вдалося йому вмовити батька, і той знову був змушений вирушити в дорогу разом із сином; але щойно від’їхали вони від дому, поставив рабин йому колишню умову: якщо почнуться неприємні події, то обидва повертаються додому. Уже на початку шляху зламалися у візка обидві осі. Сказав батько синові: “Бачиш, що нам не слід їхати? Хіба це не диво, коли одразу ламаються обидві осі? Скільки разів уже їздили цим візком, і ніколи з нами нічого подібного не траплялося!” І повернулися вони додому (*сів за навчання син рабина*), але знову відчуття, що йому чогось не вистачає, не минало. Молоді релігійні євреї продовжували вмовляти його відвідати того праведника. Знову пішов він до батька і знову почав благати його вирушити в дорогу. І рабин, піддавшись на його вмовляння, знову поїхав з ним. Сказав тоді йому син: “Давай цього разу більше не загадувати. Немає нічого незвичайного в тому, що іноді падає кінь або щось ламається. Тільки якщо станеться щось зовсім небувале, тоді вже повернемося додому”. Їхали вони, їхали і зупинилися на ночівлю в корчмі. Зустрівся їм там один купець, і завели вони з ним розмову про речі, які, зазвичай, цікавлять торговців. Не відкрили вони купцю, куди прямують, бо рабин соромився зізнатися, що їдуть вони до цадика; і розмовляли вони про всякі звичайні справи, доки розмова раптом не зайшла про цадиків, про те, де таких можна зустріти. Почав купець перераховувати всі місця, де жили євреї, відомі йому своєю праведністю, і згадав рабин про ту людину, до якої вони з сином прямували. “Цей?! – здивувався купець. – Та він же грішник! Я щойно був у нього, і він грішив на моїх очах!” Тоді звернувся батько до сина: “Чуєш, синку, що цей купець щиросердно розповідає? Він же щойно приїхав звідти, яка йому користь говорити про людину погано?” І знову вони повернулися додому. Незабаром помер єдиний син рабина, а через деякий час з’явився батькові уві сні. Побачив рабин, що син його у великому гніві, і спитав його: “Чому ти сердишся?” Сказав йому син: “Їдь до того цадика )*до якого хотіли поїхати із сином, як сказано вище*), і він розповість тобі, чому я гніваюся”. Коли прокинувся рабин, то вирішив, що його сон – обман. Знову наснилося йому те саме, але знову він не надав своєму сну значення. Коли ж син явився йому уві сні втретє – зрозумів рабин, що це недарма, і вирішив поїхати до праведника. Знову зустрівся йому в дорозі той купець, з яким він розмовляв під час своєї останньої подорожі із сином. Упізнав рабин купця і вигукнув: –Ти той самий, з яким я зустрічався в корчмі! Відповів йому той: –Мабуть, мене ти й бачив! – і відкрив рот: –Якщо хочеш, я тебе проковтну! – Про що ти говориш?! – перепитав його рабин. – Згадай, як їхав ти вперше зі своїм сином, і ваш кінь упав на мосту, і ви повернулися додому; а вдруге зламалися осі візка; а втретє ви зустрілися зі мною, і я сказав тобі про того праведника, що він грішник. Тепер, після того, як я твого сина позбувся, можеш продовжувати свій шлях. Справа в тому, що син твій досяг духовного рангу “малого світла”, а той праведник, якого він хотів побачити, ніс у собі “велике світло”; і якби вони зустрілися, прийшов би на землю Месія (**Месія** (**Машіах**) – це посланець благословенного Бога, який принесе світові спокуту і виправлення – *коментар перекладача*). А тепер, коли помер твій син, їдь собі. Після цих слів купець зник, і не було йому з ким говорити. І приїхав рабин до цадика. І закричав цадик: “Як жаль! Як жаль! Те, що втрачено, неможливо знайти знову!” Хай Бог, благословенний Він, відновить нам усі втрати (втрачені душі)!Амінь! А той купец був сам Сатана, і, напевне, він увів рабина в оману. Така вже природа зла в людині: спочатку воно провокує її, а коли та, не дай Боже, піддасться цьому, мститься людині за те, що не встояла. Хай врятує нас Господь, благословенне Ім’я Його, від спокус і поверне нас до істини!