# Про скромного короля З оповідань Рабі Нахмана з Брацлава מקור: https://rabenu.app/books/pro-skromnogo-korolya/ --- ## Про скромного короля ПРО СКРОМНОГО КОРОЛЯ **** Жив один король і був у нього мудрець. Сказав король мудрецю: “Чи тобі відомо, що є король, який підписується як великий герой, правдива і скромна людина. Таки герой. Я знаю, що він герой. Оточує його країну море, а в цьому морі на варті групи кораблів з гарматами, які не дозволяють наблизитися. А перед морем (*тобто вглибині біля самої країни* – коментар перекладача) – велике болото, і через нього веде лише одна стежка, пройти якою можна тільки по одному, але й там стоять гармати, і якщо хтось піде на ту країну війною, накажуть стріляти. І неможливо наблизитися туди. А чи він (*король тієї країни* – коментар перекладача) таки правдивий і скромний, як говорить про те його підпис, я не знаю. Я хочу, щоб ти доставив мені його портрет, тому що є в мене портрети всіх інших королів, тільки його портрета немає ні в мене, ні в інших королів: ховається він від людей і сидить за пологом (поло́г *(завіса)* — *тканина, якою закривають що-небудь (наприклад, ліжко), завішуючи чи покриваючи його, балдахін* – коментар перекладача), на віддалі від своїх підданих”. Вирушаючи до цієї країни, сказав мудрець, що повинен насамперед дізнатися про сутність (характер) народу тієї країни. А з’ясувати це можна, послухавши їхні жарти. Так завжди: хочеш зрозуміти суть справи – поцікався, як про цю справу жартують. А жарти бувають різні. Один, наприклад, розпускає мову, бажаючи завдати приятелеві шкоди, а коли той обурюється, каже: “Я просто пожартував”. Як сказано в Книзі Притч Соломонових про подібну людину: “... шельмує ближнього свого, але каже: адже я не всерйоз”. Смертельно ранить серце ближнього свого, а говорить при цьому, що жартує. Інший, наприклад, і справді хотів лише пожартувати, але нашкодив цим своєму товаришеві. Тож є кілька видів жартів. А серед усіх країн у світі є одна, яка поєднує в собі особливості усіх інших. І серед міст її є одне, яке поєднує в собі риси всіх інших міст тієї країни. А в цьому місті стоїть будинок, характерний для всіх будинків цього міста. А в цьому домі живе людина, яка об’єднує в собі все, що властиве і всьому цьому дому, і всьому місту, і всій країні, і всьому світу. Там само живе й інша людина, від якої виходять всі жарти і глузування, поширені в тій країні. Узяв мудрець з собою багато грошей і вирушив у дорогу. Прийшов він у ту країну і побачив, що жителі її люблять жарт та глузування, і зрозумів з їх жартів, що країна ця сповнена брехні. Відкрили йому ті жарти, що і в торгівлі, і в справах панує в країні суцільний обман, і кожен, хто йде зі своєю справою до чиновників, потрапляє до брехунів та хабарників, а коли звертається до сенаторів, бачить ті самі обман та обдурювання; і сміються скрізь з його прохань. Зрозумів мудрець з цих глузувань, що сповнена вся країна брехні та обману, що ніякої правди в ній не знайти. Став він укладати торговельні угоди. І він дозволив їм обдурити себе, а потім пішов зі своїми позовами у суди. І всі суди виявилися повними брехні та хабарництва. Даєш сьогодні чиновникам хабар – а завтра вони вдають, що не впізнають тебе. Пішов мудрець до вищого суду – і там побачив брехню та обман; дійшов до сенату – і в ньому знайшов брехню та хабарництво; і так дістався він аж до короля. І коли прийшов (*прийшов мудрець* – коментар перекладача) до короля, звернувся до нього і сказав: “Над ким ти король?! Адже вся держава твоя в брехні з початку і до кінця, ніде правди немає!” І почав розповідати цьому всю правду про брехню, що панує в державі. Як почув правитель слова мудреця, наблизив вухо до пологу (завіси), щоб не пропустити жодного слова: дивувався він, що знайшовся чоловік, який розгадав всю брехню його країни. Почули слова мудреця міністри і розлютилися на нього. А той тим часом продовжував розповідати про неправду, що переповнила країну. Потім він сказав: “Можна було б подумати, що й королю цієї країни, як і його підданим, подобається брехня, але я бачу, що це не так: ти людина правдива; тому й віддалився ти від них, адже не можеш терпіти брехню цієї країни”. І став тут мудрець хвалити і прославляти того короля безмірно. А той через те, що був істинно скромний, а скромність завжди супроводжує велич, вчинив за звичаєм скромних: чим більше їх вихваляють і прославляють, тим меншими стають вони у власних очах, і скромності їм лише додається. Так і король цей: чим більше хвалив та звеличував його мудрець, тим скромнішим ставав він і зменшувався, доки не перетворився на ніщо. Не зміг тоді втриматися він і відкинув полог – подивитися, що ж це за мудрець такий, що правильно зрозумів і оцінив усе це, – і відкрив своє обличчя. Побачив тут його мудрець, і намалював портрет його, і доставив своєму королю.